У 1901 році міський голова Микола Павлович Леонтович зібрав в будинку, на розі Московської та Адміральській, незвичайну приватну колекцію, аналогів якої було всього 6 у всій Європі. У 75 акваріумах, деякі з яких досягали 3000 літрів, розміщувалося понад 1000 риб і земноводних.

У лічені роки дивовижна колекція стала широко відома в Росії і Європі, а сам Леонтович – одним з основних популяризаторів акваріумістики на сторінках різних видань.

У 1918 році, з приходом більшовиків, справу усього життя Леонтовича нахабно «віджали» і націоналізували, а він сам був призначений директором Госакваріума.

Незабаром Микола Павлович був заарештований і колекція почала гинути … Через якийсь час за клопотанням А.В.Луначарского Леонтович був звільнений і повернувся до роботи. За однією з версій, причиною звільнення стала втеча крокодила, якого міг приборкати тільки Леонтович. Деякі історики вважають, що ця резонансна подія лягла в основу вірша Чуковського: «По улицам ходила большая крокодила…»

З великими втратами Акваріум пережив громадянську війну. 25 червня 1922 року відбулося друге урочисте відкриття Миколаївського Госакваріума. За рік його відвідало близько 40 тисяч осіб. Відвідування було безкоштовним.

У 1925 році при Акваріумі був відкритий зоологічний відділ, і він став іменуватися Акваріум-Зоосад. З Асканії-Нова були привезені бізони, верблюди, яки, олені, муфлони, страуси. Спеціально для зоосаду були придбані ведмеді, вовки, лисиці і мавпи. На той момент це був єдиний зоопарк в СРСР і третій в Європі за величиною експозиції.

У 1934-му почалися нічим не обґрунтовані репресії Леонтовича і його сім’ї. Директором зоосаду призначається місцевий чиновник Распопов. Леонтовича переводять на посаду старшого наукового працівника, а через рік разом з родиною виганяють з власного будинку …

У 1937 році Леонтовича заарештовують. Подальша його доля достеменно невідома, а в наступні роки його ім’я буде старанно забуте …

В кінці 1935 року директором стає Федір Григорович Нічик, який в подальшому присвятив все життя творінню Леонтовича. Але через місяць його з незрозумілих причин змінюють на Тихона Олексійовича Ребенка, який керує зоосадом до 1941 року, а потім, за 4 дні до фашистської окупації, покладає виконання обов’язків директора на Нічікова і пропадає в невідомому напрямку до кінця окупації.

Коли нацисти зайняли місто, Нічик з дружиною, трьома робочими і чотирма юннатами не покинули стін зоосаду, твердо вирішивши, за всяку ціну врятувати його мешканців.

Запаси корму швидко скінчилися, Через відсутність електрики і водопроводу більшість рибок загинуло. Воду доводилося возити бочкою з Інгулу. Людмила Нічікова і робоча В.І. Бевзюк шукали по місту трупи коней і зрізали м’ясо на корм хижакам.

Не минуло й місяця як Нічікова викликали в комендатуру. На загальний подив, нацисти вирішили не тільки зберегти зоосад, а й профінансувати його утримання, в тому числі забезпечити зарплатою співробітників.

Всі роки окупації зоосад був відкритий для відвідувачів. Під час відступу фашисти застрелили ведмедів і левів. Деяких тварин вдалося заховати в підвалі. Там же, за сталевими клітками, три доби ховалися від розстрілу Нічик і троє чоловіків-робітників. На щастя, замінувати зоопарк фашисти не встигли.

На другий день після звільнення Зоосад прийняв перших відвідувачів – змучених воїнів-визволителів Миколаєва. А через кілька днів з’явився і директор Т.А. Ребенок! Тільки в кінці 1944р. його посаду займе Нічик.

У 1948 році Акваріум-Зоосад був перейменований в Миколаївський зоопарк. А далі почався стрімкий розвиток – до кінця 60-х колекція налічувала 213 видів і понад 2000 екземплярів тварин. Місця критично не вистачало.

21 червня 1967р. Ф.Г.Нічіков йде на пенсію. Йому на зміну приходить Олексій Якимович Явоненко.

У 1970р. почалося будівництво нового зоопарку.

У 1977 р почалося переселення звірів. 17 травня цього ж року на 81 році помер Федір Григорович Нічик …

У 1978 році старий зоопарк перестав існувати. На його місці тепер розташована будівля ОДА, і тільки чотири величезних дерева, німі свідки минулого, стоять там і до цього дня …

P.S. Дякуємо проекту «Архітектура Миколаєва» та Відділу охорони культурної спадщини міста Миколаєва за допомогу з пошуком фотоматеріалів.