“Витовка! Место бесподобных очарований! — если ты и ныне дивишь любопытных, что ж была ты тогда, как вельможа сыпал в тебя все свои сокровища? — конечно, рай земной”, — так у своїх подорожніх нотатках відгукувався про Богоявленське князь Довгорукий, який побував в наших краях в 1810 році.

Дивлячись на це місце сьогодні, важко уявити, що колись тут цвіли розкішні сади, створені кращими англійськими садівниками, а цілющі властивості тутешнього джерела притягували тисячі подорожніх з усією Російської Імперії …

Князь Потьомкін дуже любив це місце. Навіть перебуваючи на смертному одрі, він продовжував виписувати розпорядження про догляд за Богоявленським садом … Але про все по порядку:

У вересні 1789 року, за розпорядженням Потьомкіна, в молоде місто на Інгулі та Бузі приїжджають відомі англійські садові майстри Вільям Гульд і Маріус Кревін. У числі доручень – створення грандіозного саду для майбутньої заміської садиби в Богоявленському.

В цей же час, для будівництва міста, князь запрошує кращого зі своїх зодчих – Івана Єгоровича Старова. У травні 1790 року архітектор отримує княжий наказ: «У Богоявленска на избранном месте от садовника дом мне положить легкий, покойный, во вкусе здешнем, но небольшой, лишь лучшего вкуса. В Богоявленском купальни и бани холодные в хорошем вкусе сделать».

Будівельні роботи почалися влітку того ж року. Керував будівництвом особисто Михайло Леонтійович Фалєєв.

Парк розташовувався між Бугом і дорогою на Миколаїв уздовж Вітовського яру, по якому протікав невеликий струмок, що підживлювався джерелом. За допомогою цього струмка були створені мальовничі канали, про які з захопленням згадували мандрівники. Парк займав близько 600м в довжину і 250м в ширину. Вся його площа була покрита павутиною звивистих доріжок, а через канали були перекинуті дерев’яні містки. Також були побудовані оранжерея, теплиця і мармурова купальня.

Палац князя розташовувався на височині у південно-східному куті саду. Довгий час вважалося, що він взагалі не був закінчений і згодом розібраний. Але Відомість, складена в 1797 році, плани і листування Фалеева говорять на користь того, що будівельна частина робіт в будівлі була закінчена: «Кам’яний палац, завдовжки і шириною 17 сажнів (33м), покритий молдавським гонтом, всередині і зовні оштукатурений і побілений вапном, а всередині фарбами розписаний». Очевидно, версія про незакінчений палац Потьомкіна виникла в зв’язку з тим, що поруч будувався ще один палац – для племінниці князя графині О.В. Браницької. І ця будівля, згідно архівів, насправді значиться незакінченою, а точніше, майже не розпочатою.

Палац складався з 11 покоїв, для обігріву яких було викладено шість голландських печей, чотири каміна з обтягнутими парусиною заслонками і один з відкритим вогнищем. Меблі для садиби була замовлена ​​з різних куточків княжих володінь.

Але закінчити облаштування палацу Фалєєв не встиг – 5 жовтня 1791 року Потьомкін помер. Після його смерті Михайло Леонтійович намагався виконати доручення князя і закінчити розпочаті будівництва. Але часи змінилися, і палаци померлого вже нікого не цікавили …

В недалекому майбутньому садиба надійшла в казну і в 1806 році, за розпорядженням Головного командира Чорноморського флоту адмірала І.І. де Траверсе, була розібрана.

Парк був зданий в оренду власнику полотняною фабрики і за кілька років прийшов в занепад …