У 2015 році в рамках закону «Про декомунізацію» парк ім. Петровського був перейменований в Народний Сад. В останній раз я був там задовго до цього, ще в студентські роки. Тут ми з пацанами прогулювали пари, пили пиво або просто базікали на лавочках, стріляючи один в одного сигарети і відважуючи непристойні жарти перехожим дівчатам…

У XIX столітті на цьому місці розташовувалася Військова площа. За старою миколаївською традицією, на ній одна за одною почали з’являтися торгові лавки і, врешті-решт, площа перетворилася на ринок.

До початку 1900-х тут на кожному кроці працювали «наливайки», а околиці швидко обросли поганою славою. Зрештою, в 1903 році влада міста закрила тутешні питні заклади, а на їх місці почалося облаштування Саду тверезості №2. З Криму були завезені 87 видів дерев і чагарників, а для відпочинку городян були встановлені альтанки і лавки.

У 1922 році сад був перейменований в Парк ім. Г. І. Петровського, революціонера і державного діяча, який виступав тут на мітингу під час візиту до Миколаєва. Почалася масштабна реконструкція. Дерева на головній алеї замінили клумбами, встановили скульптури піонерів, спортсменів і робітників, а навколо парку збудували огорожу з величезними помпезними воротами.

У 1938р., В ході загальноміського суботника, екзотичні дерева і чагарники замінили на тополі, акації та клени, а на початку 40-х в парку з’явилися кіоски, танцмайданчик і літній кінотеатр.

Під час окупації нацисти перейменували парк в «Луна-парк». Через якийсь час дерева були вирубані для будівництва складу пального та запчастин і парк практично перестав існувати. Трохи пізніше побудований склад був підірваний членами підпільного Миколаївського Центру під командуванням Лягіна. На згадку про цю подію в парку встановлено пам’ятний камінь.

Після визволення Миколаєва Парк Петровського було включено в список об’єктів, що підлягають першочерговому відновленню. У 1948 році був відновлений кам’яний паркан, висаджені нові дерева, завезені з Криму і Софіївки. У 1950-му році були відбудовані Зелений театр і танцмайданчик.

У 1968-му навпроти центрального входу встановили пам’ятник Г. І. Петровському.

Після розвалу СРСР парк занепав, а його територію, як і 100 років тому, заполонив сумнівна наволоч…

На початку 2000-х парк був переданий в довгострокову оренду і повністю впорядкований, перетворившись в затишне місце відпочинку для всієї родини.

В кінці 2016 року Народний Сад повернувся у власність міста.