На старовинному торговому шляху у долині річки Чичіклєя, в місці, названному чумаками “Ляховою могилою”, розташований один з найцікавіших дворянських маєтків у Миколаївській області, побудований представником славетного угорського роду Миколою Володимировичем Ерделі на початку 1880 років.

Родоначальником місцевої гілки Ерделі є підпоручик Яків Павлович, який придбав ці землі, включаючи поселення Мостове, в 1812 році. Після його смерті в 1821 р. володіння успадкував його син Володимир — відставний підполковник, герой війни з Наполеоном.

Майже вся тутешня інфраструктура була створена Володимиром Яковичем. У селі велась розвинена магазинна та базарна торгівля, процвітали ремесла та промисли, діяла православна церква та синагога. Поряд з цим, надихнувшись діяльністю свого сусіда Віктора Скаржинського (про нього я розповідав в одній з попередніх публікацій) і використовуючи його досвід, Ерделі активно зайнявся лісорозведенням.

За таку діяльність, В. Я. Ерделі був неодноразово обираним на посаду очільника дворянства Ольвіопольського повіту та Херсонської губернії та був нагороджений орденами Св. Станіслава III ст. і Св. Анни II ст., а також Відзнакою бездоганної служби.

Після смерті Володимира Яковича у 1853 році його справу продовжив син Микола. Під його керівництвом у Мостовому були відкриті лікарня, поштове відділення, земська та церковно-парафіяльна школи.

Крім того, Микола був відомим збирачем антикваріату та пристрасним бібліофілом, членом та казначеєм Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей.

На початку 1880-х, після завершення будівництва нового маєтку, Микола Володимирович передав старий родовий маєток із землею та госп. будівлями Мостовськійї земській лікарні, на згадку про батька. Цими спорудами мешканці користуються і сьогодні.

У цей же час на території нового маєтку Ерделі заклав парк у французькому стилі з декоративним ставком, квітниками, фонтанами, фруктовим садом та десятками видів екзотичних дерев.

Після революції парк залишився без догляду, занепав і був практично знищений, а маєток використовувалася для різних потреб місцевої влади.

У роки фашистської окупації в маєтку знаходився пункт пересилки для понад 40 тис. євреїв, яких гнали з Одеси на розстріл до Богданівки. Тих, хто міг не дійти (старі, хворі, діти) розстрілювали прямо тут. Сьогодні про ці страшні події нагадує меморіальна табличка на стіні будівлі.

Після війни в будинку облаштували місцеву школу, що існує там і досі.

У 1960 році парку було надано статус пам’ятника садово-паркового мистецтва. У 1972 р. його було визнано найкращим парком на півдні України.

Сьогодні Мостівський парк – це 28 га практично дикого лісу. Лише декілька вікових дерев, одноліток парку, нагадують про втрачену спадщину, яку прагнули залишити по собі представники сім’ї Ерделі…