Вокзал – обличчя міста і важлива складова його ділової та туристичної привабливості. Чим комфортнішою і красивішою є будівля – тим приємніше туди повертатися. У багатьох містах залізничні вокзали є справжніми пам’ятками архітектури. Колись і наше місто не був винятком …

В середині 1950-х, на зміну одноповерхової, пошарпаної війною, будівлі залізничного вокзалу, був зведений цілий архітектурний ансамбль Привокзальної площі. Центром композиції була помпезна будівля вокзалу, з продуманим до дрібниць плануванням, повною ідентичністю головного і перонного фасадів і багатим внутрішнім оформленням. Доповнював ансамбль презентабельний житловий комплекс на протилежному боці площі.

За задумом архітекторів, все це повинно було створювати приємне враження для гостей міста.

А далі на вокзалі закипіло життя! Тисячі городян добиралися на вокзал на тролейбусах, щоб виїхати в різні куточки СРСР. У декількох касах продавали квитки, гули поїзда, поспішали пасажири …

Але все змінилося на початку 80-х. З появою нового залізничного вокзалу роль старого стала другорядною, а, з часом, і зовсім зійшла нанівець …

Ретельно продумана архітекторами будівля тепер використовується в технічних цілях і руйнується прямо на очах, а привокзальну площу заповнили брудні прилавки стихійного ринку і купки роздовбаних маршруток, які облюбували площу для своєї кінцевої зупинки …

А тим часом, новий залізничний вокзал, позбавлений смаку і незручний, продовжує муляти очі миколаївцям і гостям міста вже не одне десятиліття ….