Практично в кожному пострадянському місті знайдеться обдерта неприваблива величезна споруда, яка спотворює вигляд міста і викликає у жителів огиду і неприязнь. Як правило, місцева влада намагається всіляко відгородити подібні споруди від уваги туристів, перепрофілювати їх в щось сучасне і екстраординарне або, на худий кінець, знести до бісової матері… На жаль, Миколаїв це правило обійшло стороною:

Станція «Миколаїв-Пасажирський» — величезне брудне Г-образне позорище зі скла і бетону похмурого сірого кольору. Це перше, що бачать гості міста, виходячи з поїзда…

На початку 20 століття тут розташовувалась станція «Водопій», назва якої обумовлена прилеглими мікрорайонами. У 1966 році її перейменували в «Миколаїв-Сортувальний».

У 1987-му на станції був введений в експлуатацію новий пасажирський вокзал. За генеральним планом міста він повинен був знизити навантаження з головного вокзалу, побудованого в центрі міста 30-ма роками раніше. Але, незабаром, незважаючи на те, що старий вокзал був більш презентабельним, його перекваліфікували в «Вантажний» і практично весь пасажиропотік був перенаправлений на «Миколаїв-Пасажирський».

Сьогодні миколаївський залізничний вокзал являє собою гнітюче видовище і є одним з найгірших в Україні.

Фасад будівлі не блищить естетикою: численні брудні вікна, облізлі сірі стіни і незліченна кількість реклами. Композиційним центром є вхід в вокзал, зафіксований громіздким козирком, яскраво-жовтого кольору. Над ним – дивної форми годинник, спроектований, судячи з усього, декораторами Мосфільму під враженням від оповідань Кіра Буличова. Стрілки годинника відсутні. Замість них якийсь “мамкін інженер” прикрутив малесенький годинничок, на якому розгледіти час вкрай проблематично. За розповідями старожилів, спочатку роль стрілок виконували червоні лампочки, які “бігали” по контуру циферблату, вказуючи час. Вони постійно перегорали, тому, врешті-решт, лампи перестали міняти і годинник зупинився.

Інтер’єр ще більше підкреслює злиденний вигляд «візитки міста» і ніби натякає приїжджим якнайшвидше забиратися звідси. Аскетичний, непродуманий і жалюгідний, він ніби застряг в 80-х. А цей запах?… Навіть якщо ви вперше тут, то все одно безпомилково визначите, де знаходиться туалет. Окремим задоволенням є перехід на другу і третю платформи з крутими незручними сходами.

Завершує архітектурний ансамбль привокзальна площа, яку правильніше було б називати просторим місцем для паркування. Білборди, трухляві маршрутки, ларьки з шаурмою і павутина тролейбусних дротів, в поєднанні з сірою пошарпаною будівлею створюють депресивну декорацію, яку миколаївці гидливо називають «Сортіровка» … Наголос в цьому слові кожен ставить за бажанням…

UPD: в кінці лютого 2022 року, внаслідок неодноразових рашистських обстрілів, будівля і колії зазнали значних пошкоджень…