Вже кілька місяців село Лимани, яке простягнулось вздовж берега Бузького лиману в кількох кілометрах від межі з Херсонською областю, піддається хаотичним обстрілам з боку російських окупантів. Спочатку люди ховались від них у місцевому будинку культури, але після того, як його розбомбили, вони змушені шукати прихисток у підвалах та імпровізованих саморобних укриттях. Нажаль, це не завжди допомагає — є поранені і загиблі…

7 квітня, посеред ночі, рашисти обстріляли будівлю сільської ради, в якій, окрім кабінету сільського старости, розташовувались поштове відділення, бібліотека і паспортний стіл. Внаслідок удару будинок практично повністю зруйновано. Лише дивом ніхто не постраждав, адже за кілька нодин до обстрілу охоронців відпустили додому…

В сучасних кордонах село Лимани виникло в 1956 році, внаслідок об‘єднання трьох невеличких сіл: Кисляківки, Юхимівки та Свято-Троїцького, заснованих ще за часів козацтва на найкоротшому чумацькому шляху з Прогноїв (нині Геройське, Херсонської області) у Соляні (нині мкр. міста Миколаєва).

В липні 1709 року шведський король Карл XII та гетьман Іван Мазепа, рятуючись від російських військ після поразки під Полтавою, разом з залишками свого війська облаштували на околицях села укріплений табір. Сьогодні про ці події нагадують топоніми Гетьманова балка та Гетьманів курган.

В період існування Коша Нової Запорізької Січі (1734—1775 рр.) тут розташовувався Кисляківський курінь українського козацтва. Прийнято вважати, що від нього село і отримало свою назву.

У 1772 році козаки спорудили біля балки християнську церкву в ім’я Спаса, після чого село певний час іменувалось Спаським.

На сільському цвинтарі, який також неодноразово обстрілювали рашисти, частково збереглися козацькі могили з характерними кам’яними хрестами та могильними плитами. Нажаль, більшість старовинних поховань не збереглось, адже поступово кладовище підмивається лиманом і зсувається у воду. Проблема ще й у тому, що у 1750 – 1810 рр. тут ховали хворих на віспу й чуму, тож загроза потрапляння вірусу у воду зберігається й сьогодні…