Ні для кого не секрет, що своєю назвою Миколаїв зобов’язаний взяттю фортеці Очаків. Але мало хто з миколаївців знає ім’я героя, який першим прорвався в турецьку фортецю.

Про Івана Петровича Горича відомо небагато. Життя хороброго офіцера, вихідця з кавказьких низів, пройшла у всіх на виду, але, на жаль, не всі його вчинки зафіксовані в історичних хроніках. Завдяки знанню кількох мов, неабиякій кмітливості і абсолютно відчайдушній хоробрості, він швидко заслужив авторитет серед бойових товаришів і вищого керівництва. Сам князь Потьомкін довіряв офіцеру найбільш делікатні і складні місії.

У 1771 році за бойові заслуги Горич був нагороджений іменною золотою медаллю. Через п’ять років під його командуванням були об’єднані всі Терські козачі війська.

Влітку 1788 року Горич в чині бригадира прибуває під Очаків в облоговий корпус Суворова.

За планом штурму фортеці, найбільш небезпечний і відповідальний напрямок удару покладалося на 6-ту колону. Від того, наскільки успішним виявиться її просування, залежав успіх штурму в цілому. Розуміючи це, князь Потьомкін, призначив командувачем 6-ї колони бригадира Горича, що мав найвищу бойову репутацію і авторитет, за яким, не здригнувшись, підуть солдати …

Через чверть години колона вже піднімалася на фортечний вал. Попереду всіх ішов безстрашний бригадир … Пізніше, в реляції про Очаківському битву, головнокомандувач Потьомкін напише: «Безтрепетно герой бригадир Горич першим вступив на бастіон разом зі своєю смертю…» Бригадир Горич був убитий двома кулями під час командування установкою облогових драбин…

У 1902 році генерал від кавалерії, граф Мусін-Пушкін, за підтримки військового міністра Куропаткіна, направив клопотання імператору Миколаю II про спорудження в фортеці Очаків пам’ятника бригадиру Горичу «для увіковічення пам’яті героїчних подвигів».

Спочатку на вершині піраміди з ядер мав бути розташований хрест, а сам монумент передбачалося будувати на місці загибелі бригадира. Але, через непривабливість місця, його розмістили в кращій частині міста – на розі вулиць Кутузова (Соборна) і Горича (Шмідта).

На пожертви військовослужбовців гарнізону та кошти правнука Горича, пам’ятник був побудований і урочисто відкритий 6 грудня 1903 року до 115-ї річниці взяття Очакова. Автором монумента став військовий інженер Лебединський (підполковник Херсонського гарнізону). Його ідею і креслення втілив в життя відомий одеський скульптор Едуардс Б.В.

Замість хреста, піраміду зі справжніх гарматних ядер, увінчав литий бронзовий орел. З кожного боку пам’ятника були прикріплені бронзові дошки, написи на яких свідчили: «Споруджений 6 грудня 1903 року завзяттям гарнізону Очаківської фортеці»; «Безстрашний герой бригадир Горич, який ознаменував служіння своє самовідданою хоробрістю, вступив першим на бастіон зі своєю смертю»; «Воїнам, що послужили Батьківщині в турецьку війну 1787-1791гг.»; «В пам’ять про подвиг бригадира Івана Петровича Горича», (за іншою інформацією – «Славний подвиг твій живе з нами»).

На жаль, не простоявши і 20-ти років, пам’ятник був повністю зруйнований. Причина цього – постамент з ракушняка, який не витримав ваги гарматних ядер. У 1960-х роках, на його місці спорудили пам’ятник герою нового часу – Шмідту, а вулицю Горича, ще в 20-і роки перейменували на вулицю Шмідта …

Пам’ятник герою штурму відновили в 1978 році, але в іншому місці – на розі вулиць Шмідта і Лоцманської. За деякими даними новий пам’ятник, як і Шмідту, побудований на чужому фундаменті. Авторами монумента тепер є заслужений художник України скульптор Макушин Ю.А. і архітектор Руденко С. А., хоча вони всього лише реконструювали проект Лебединського та Едуардса, з використанням більш міцних матеріалів.

На нових табличках написано: «За хоробрість, надану при взятті Очакова 6 грудня 1788р.»; «Бригадиру Івану Петровичу Горичу від вдячних Очаківців»; «Відновлено в честь 60-річчя Великого Жовтня» (В наш час, дві з них вкрадено вандалами).