Миколаївський «Муздрам» – справді дивовижне і чарівливе місце. Потрапляючи в його тихе затишне подвір’я, де мистецтво буквально літає в повітрі, складається враження, ніби час тут сповільнює свій хід. Складно уявити, що колись в цій будівлі відбувалися зовсім інші дійства …

Історія цього місця почалася в другій половині XIX століття, задовго до появи театру. У той час тут, на вулиці Привозній, між Московською та Малою Міщанською, розташовувався найбільший і найрозкішніший єврейський молитовний будинок в Миколаєві. Це була велична будівля, з фасадом, оздобленим в мавританському стилі. На початку 1920-х молитовний будинок отримав статус Привозній синагоги, але в 1931 р, вона була закрита «по просьбам трудящихся» і перепрофільована в клуб.

Сьогодні, після численних перебудов і реконструкцій, від початкового вигляду будівлі практично нічого не залишилося …

До східної стіни синагоги прилягав просторий одноповерховий будинок, що належав купцям А. Клейману, А. Каневському, Л. Форштетеру і А. Кнебельману. У 1901 р власники пожертвували будівлю «Товариству богодільні для бідних євреїв». Богадільня утримувалась за рахунок пожертвувань і проіснувала тут до середини 1930-х.

Тим часом, поки єврейська громада боролася за синагогу, в клубі юних піонерів на вул. Нікольській, 50 восени 1925 року з’явився драмгурток «Красный галстук» під керівництвом В.Г.Кредіна. При гуртку було два музичних дитячих колективи – шумовий оркестр і хор.

Дуже швидко драмгурток завоював популярність і в 1927 році був перетворений в Театр юного глядача при окружному політосвіти. Прем’єрний спектакль театру «Подвиги Геркулеса» відбувся 26 січня 1928 року на сцені клубу піонерів на Адміральській, 25. Цікаво, що акторами ТЮГу були звичайні діти.

Після закриття синагоги ТЮГ влаштувався в новоспеченому клубі на Привозній (нині вул. Дунаєва).

Нарівні з ТЮГом, в 1927-му в місті з’явився робітничо-селянський пересувний український театр ім. Т. Г. Шевченка.

У 1959 році колективи ТЮГу та пересувного театру об’єдналися в один – Миколаївський муздрамтеатр. А в грудні 1981 року його перейменували в звичний нам Миколаївський український театр драми та музичної комедії.

У 1988 році театр очолив Микола Семенович Берсон – заслужений діяч мистецтв, заслужений працівник культури України та, разом з цим, архітектор і будівельник. Прагнучи зробити свій театр найкращим в Україні, він розпочинає грандіозну перебудову будівлі, яка затягнулася майже на 10 років.

У 1992 році при театрі відкрився дитячий театр-супутник “Академія пані Куліси”, який існує і до сьогодні.

4 березня 1994 р театр почав свою роботу на оновленій сцені, і в тому, що трупа збереглася, велика заслуга Миколи Семеновича. Пізніше, в 2004 р, він буде визнаний кращим директором театрів України, в 2007р. удостоєний звання «Городянин року» в номінації «Відродження театру», а в 2009 р нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня.

Зірковий час для театру настав у вересні 2001 року, коли йому було присвоєно статус академічного.

У 2005 р театр відкрив Малу сцену, одним із напрямків якої стала просвітницька діяльність.

За роки свого існування театр побував на гастролях майже в 100 містах і став учасником багатьох міжнародних фестивалів. Головним аспектом його роботи є популяризація національної історії та культури. Крім того, театр проводить благодійну та шефську діяльність для дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей з малозабезпечених сімей, а також малозабезпечених пенсіонерів.

В кінці травня 2021 р театру присвоєно статус Національного.