Незважаючи на те, що лютеранська кірха знаходиться всього в декількох кварталах від центральної вулиці міста і є добре збереженою неоготичною пам’яткою XIX століття, вона часто залишається поза увагою не лише гостей міста, а й самих миколаївців. Перебуваючи в тіні багатоповерхівки та розлогих платанів, ця велична споруда, обнесена парканом, абсолютно не впадає у вічі і з вулиці здається набагато меншою, ніж є насправді.

Лютеранська громада виникла в Миколаєві ще за адмірала Грейга, в 1830 році (за іншою версією в 1824 р.). Грейг був лютеранином за віросповіданням, тому став головним покровителем громади та одним із ініціаторів будівництва храму. Однак, його зведення почалося лише у 1848 році, через три роки після смерті адмірала.

За клопотанням адмірала Лазарєва цар Микола I затвердив проект і розпорядився про виділення на будівництво 12 000 рублів із державного бюджету. Це були величезні гроші, тому всі витрати жорстко контролювалися спеціально створеною комісією.

Керувати будівництвом Лазарєв призначив англійського архітектора Чарльза (Карла) Акройда. Наслідуючи віяння моди він використовував неоготичний стиль, але з додаванням англійської готики. В результаті, будівля вийшла легкою і лаконічною, без надмірної химерності, притаманної іншим готичним храмам півдня України, які будувалися за образом та подобою Одеської кірхи. Також його проект передбачав встановлення органу та баштових годинників.

Спочатку вхід мав розташовуватися з боку вул. Німецької (нині Фалєєвська), але Микола І, під час свого візиту до Миколаєва, власноручно вніс корективи до проекту та розгорнув фасад на Адміральську.

За традицією під північно-західний кут будівлі було закладено закладний камінь. Під ним сховали запаяну капсулу, в якій містяться релігійні тексти та пластина з вигравіруваними іменами Миколи I, адмірала Лазарєва, Ч. Акройда та членів будівельної комісії.

12 жовтня 1852 року храм було урочисто освячено і відкрито як Лютеранську церкву Христа Спасителя.

Після революції громада зазнала гонінь. У 1922 році з кірхи було конфісковано всі церковні цінності, а у 1931-му церкву остаточно зачинили. Лише під час нацистської окупації у ній ненадовго відновились богослужіння.

Після звільнення Миколаєва кирху переобладнали у спортзал для працівників заводу ім. 61 комунара. Пізніше будівлю було передано клубу «Динамо».

У 1992 році будинок повернув колишню функцію. За відновлення храму взялися парафіяни, більшість із яких були членами німецького національно-культурного товариства “Wiedergeburt”.

У 1998 році німецький художник Хуберт Дістлер прикрасив вівтарне вікно вітражем на тему Воскресіння.

У 2020 році на будівлі було встановлено приємне тепле підсвічування фасаду.

Кірха функціонує й досі. Крім недільних богослужінь, у ній, завдяки шикарній акустиці, проводяться концерти класичної музики.

Сама будівля є пам’яткою архітектури національного значення.