Наприкінці 1940-х років в СРСР розгорнувся справжній «кіношний бум». У різних куточках пошарпаної війною держави один за одним почали відкриватися кінотеатри. Між тим, виробництво кінофільмів знизилася втричі – 12 кіностудій випускали всього 7 кінострічок на рік. Такий стан справ зумовлений ідеєю Політбюро вдвічі знизити витрати на кіновиробництво і збільшити дохід за рахунок розширення мережі кінотеатрів і експорту фільмів за кордон.

«Кіношний бум» не оминув і Миколаїв. Тут він проходив по-своєму. Теплі миколаївські вечори і темні ночі спонукали до перегляду фільмів під відкритим небом, тому особливою популярністю серед жителів міста користувалися літні кінотеатри. На початку 50-х їх налічувалося близько десяти, окрім широко поширених «зимових» кінотеатрів.

Найреспектабельнішим з них був кінотеатр “Перемога” на розі вулиць Різдвяної і Спаської, де зараз розташований квітковий ринок. Крім нього в місті функціонували літні кінотеатри «Спорт» (біля яхт-клубу), «Літній» (на розі вул. Скороходова і Комсомольської), «Миколаїв» (Новий Водопій) «Кінотеатр ім. Фрунзе» (на розі вул. Фрунзе і 7-й Поперечної), «40 років ВЛКСМ» (парк Перемоги), а також літні кінотеатри при, так званих, «зимових» кінотеатрах.

Всередині заклади представляли собою обгороджений високим муром майданчик, заставлений довгими лавками без спинок. Біля дальньої стіни – невелика сцена з екраном. Крім показу кінофільмів тут проводили збори, влаштовували концерти і творчі вечори.

Попит на культурне дозвілля під відкритим небом був колосальним. Навіть дерева поблизу від кінотеатрів були обліплені місцевими дітлахами, які бажали подивитися кіно «на шару».

На жаль, літні кінотеатри не збереглися до наших днів. Після розвалу Союзу практично всі вони були знесені задля будівництва комерційної нерухомості. Але старожили досі з теплом і посмішкою згадують про вечори, проведені в їх стінах. Під час діалогу з істориком Євгеном Парамоновим він описував їх так: «… свіже повітря, цікаве кіно, повні кишені соняшникового насіння та комарі. Комариків розганяли димком «сигар» – підпалені «качалочки» від очерету були дуже схожі на гаванські сигари і тліли, поширюючи паморочливий, приємний димок і відлякуючи настирливих кровососів. Спогади найприємніші!…»