У суботу, 26 липня 1897 року, на вулицях Миколаєва панувало особливе пожвавлення. Перехожі зупинялися і з цікавістю розглядали вагончики, запряжені двома міцними кіньми, що їхали по вузькій колії. На відкритій передній площадці стояв кучер, який безперервно дзвонив у дзвін для застереження пішоходів … – Так історики описують відкриття кінної залізниці, яка згодом стала основним громадським транспортом, попередником трамваю. На відзначення цієї події, вся денна виручка була передана Благодійному Товариству.

В кінці XIX ст. швидке зростання Миколаєва, як великого порту з експорту хліба, вимагав впровадження нового виду транспорту. Тому, на початку 90-х на архітектора Є. Штукенберга було покладено проектування миколаївської конки.

Навесні 1897 року Бельгійське Анонімне Товариство кінної залізниці почало прокладку 1-ої лінії конки – “Базарна площа – Військовий ринок” (кут Соборнії та просп. Центрального – парк “Народний сад”). Сталеві рейки вкладалися посередині бруківки без шпал. Ширина колії становила трохи більше метра. У районі нинішнього ЛШМД було обладнано депо.

Для перевезення пасажирів використовувалися вагони полегшеного типу одеського заводу “Белліно-Фендеріх”, розраховані на 26 пасажирів. Для захисту від негоди з даху опускалися щільні фіранки.

До початку ХХ століття функціонувало 4 лінії конки, об’єднаних в два основних маршрути: “Вокзал – Військовий ринок” (Старий залізничний вокзал – парк “Народний сад”) і “Спаськ – Комерційний порт” (Яхт-клуб – Морський порт). Вартість проїзду, залежно від відстані, становила від 3 до 8 коп. Поліцейським, листоношам і дітям до 5 років проїзд був безкоштовним.

В цей же час, у зв’язку з введенням в експлуатацію миколаївської електростанції, почався поступовий перехід від конки до електричного трамваю. У 1913 році кінну залізницю було викуплено у Бельгійського анонімного Товариства у власність міста і, в подальшому, коштами міста вона була переобладнана під електричний трамвай.