Будинок Юр’єва розташовувався за адресою Проспект Миру, 40 у місті Маріуполь, Донецької області.

Припускається, що наприкінці XIX століття будівництво профінансував адвокат окружного суду та великий громадський діяч Ілля Еммануїлович Юр’єв, імовірно, за проектом Миколи Йосиповича Нікаро-Карпенка.

Після смерті власника в 1900 р. історія будинку з часом ставала все похмурішою. Спочатку у ньому розташовувалась редакція журналу «Мариупольский справочный листок», з 1912 р. – кінозал, згодом – дитячий будинок ім. Леккерта та піонертабір. Коли знедолені революцією діти виросли і питання певною мірою було вирішено, дитячий будинок ліквідували, а його місце посів найстрашніший орган каральної системи – НКВС, у катівнях якого під тортурами розлучилися з життям сотні людей.

В період німецької окупації доля будівлі під №40 не змінилася на краще – одних внутрішніх силовиків замінили на інших, фактично з тими ж самими функціями – тут розмістилося місцеве гестапо, яке продовжило “справу” своїх радянських коллег зі знищення населення Маріуполя не лояльного до чинної влади. У 1943 німецькі війська спалили будівлю під час відступу.

Будівлю відновили в 1950 році в кращих традиціях “совка”, добудувавши ще один поверх. З того часу будинок служив притулком для адміністративних потреб та дрібного приватного бізнесу.

Переживши дві світові війни, вторгнення російських військ 2022 року будова не витримала. Під час запеклих боїв із російсько-фашистськими військами під час блокади міста, будинок Юр’єва було практично повністю знищено.