Завдяки геніальному актору Михайлу Водяному, прізвище його персонажа, ад’ютанта Гриціана з Малинівки, увійшла в наш лексикон як синонім «блазня горохового». А в XIX столітті вислів «виглядаєш як Попандопуло» швидше за все сприймався б за комплімент.

На вулиці Адміральській, навпроти колишнього будинку Головного командира Чорноморського флоту, зберігся особняк контр-адмірала Олександра Григоровича Попандопуло, який місцеві ЗМІ, як правило, пов’язують з його старшим братом Іваном – віце-адміралом, героєм Кримської війни, незважаючи на те, що до будинку він має вкрай опосередковане відношення. Більш того, постать власника будинку несправедливо забута.

Олександр народився в 1836 році в Севастополі (за іншою версією, в Миколаєві) в сім’ї майбутнього генерал-майора Григорія Андрійовича Попандопуло, вихідця з дворянської сім’ї з острова ЗЕА (Греція).

У 1851р. за прикладом батька і старших братів Івана і Еммануїла (до речі, уродженців Миколаєва), він у віці 15 років вступив на службу в Чорноморський флот. Через півроку Олександр був відряджений до Миколаєва в школу флотських юнкерів і незабаром вже борознив простори Чорного моря на кораблях «Хоробрий», «Дванадцять апостолів», бригу «Меркурій» і фрегатах «Кагул», «Підступний» і «Кулевчи».

У 1854р. Олександр був посвячений в перший офіцерський чин мічмана і переведений в Севастополь для подальшої служби на 120-ти гарматному кораблі «Великий князь Костянтин».

У період облоги Севастополя, з 13 вересня 1854р. по 20 квітня 1855р. мічман А. Попандопуло знаходився в складі гарнізону Севастополя на 3-м бастіоні, командував батареєю і неодноразово брав участь в нічних вилазках, де був важко контужений. За проявлені мужність і героїзм при обороні Севастополя його представили до нагород орденами: Св. Анни 3 ступеня з бантом, Св. Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» і Св. Володимира 4 ступеня з бантом.

А далі – роки успішної кар’єри морського офіцера на Чорноморському та Балтійському флоті, в ході яких Олександр Григорович дослужився до капітана 1 рангу, командував шхунами «Соук-су», «Казбек» і «Редут-Кале», брав участь у російсько-турецької війні, а також був нагороджений орденом Св. Станіслава 2 ступеня, срібною медаллю і хрестом за службу на Кавказі, орденом Св. Анни 2 ступеня, турецьким орденом Меджидіє і грецьким орденом Спасителя.

13 листопада 1889р. капітан 1 рангу А.Г. Попандопуло був проведений в контр-адмірали зі звільненням від служби.

Після відставки Олександр Григорович з сім’єю жив у Миколаєві в тому самому будинку на Адміральській, 5. Тут він зробив чималий внесок у громадське життя міста, будучи попечителем різних шкіл і організацій.

Точна дата смерті контр-адмірала не встановлена. Припускають, що це трапилось в кінці 1908р …

У роки Другої світової війни в будинку знаходилася німецька їдальня, в якій працював піонер Вітя Хоменко.

Нині особняк знаходиться на реставрації і є пам’ятником архітектури.

P.S. Цікавий факт: під час оборони Севастополя командувачем того самого 3-го бастіону, в якому знаходився мічман А.Г. Попандопуло, був його однофамілець – капітан 2 рангу Костянтин Єгорович Попандопуло. У цій битві він втратив сина і отримав важкі поранення. Після закінчення війни К.Є. Попандопуло призначений Головою комісії військового суду при Миколаївському порту. 24 березня 1858 року на його адресу надійшов Указ про підвищення до контр-адмірала зі звільненням від служби, але, на жаль, він виявився запізнілим – 2 березня 1858 року на 52 році життя Костянтин Єгорович помер і був похований в Миколаєві …